Ігор Калинець – талановитий український поет, автор віршів для дітей. Цікаві епізоди із життя письменника. «Стежечка», «Блискавка», «Веселка», «Криничка», «Дим» зі збірки «Дивосвіт» . Своєрідність форми його поезій. Персоніфіковані образи природи та явищ – дивовижне й незвичайне в повсякденному житті. Гармонія людини і природи

 

1.Ознайомлюємось із життєвим та творчим шляхом письменника

            Ігор Миронович Калинець народився 9 липня 1939 року в місті Ходорові на Львівщині в сім’ї службовця. У 1956 р. закінчив середню школу й вступив до Львівського університету імені Івана Франка. 1962 року, закінчивши українське відділення філологічного факультету, почав працювати в обласному архіві: спочатку архіваріусом, а згодом -  старшим науковим співробітником.

            Перша збірка віршів поета «Вогонь Купала» побачила світ у видавництві «Молодь» 1966 року і здобула прихильні відгуки читачів. У 1972 році Ігор Калинець отримав шість років суворих таборів і три роки заслання за те, що пропагував усе українське. Покарання відбував  на Північному Уралі і в Забайкаллі. Тоді попереднє слідство встановило, що він «унаслідок націоналістичних переконань, починаючи із 1965 року, з метою підриву та послаблення радянської влади проводив антирадянську пропаганду й агітацію шляхом створення, розповсюдження та збереження наклепницьких документів, які порочать радянський державний лад». Дружину Ігоря Калинця – відому українську поетесу  Ірину Калинець – спідкала така сама доля.

            В ув’язненні поет працював токарем та кочегаром. На волю вийшов 1981 року. А реабілітували письменника лише 1990 року. Після повернення із заслання був редактором журналу львівського відділу Фонду культури.

            Творчий доробок поета становить 17 збірок, що згруповані у двох циклах: у 1991 році у Варшаві вийшов перший том циклу «Пробуджена муза» (9 збірок), а в США – другий том «Невольнича муза» (8 збірок).

            Творчість Калинця істотно вплинула на багатьох українських поетів пізніших поколінь. Після повернення із ув’язнення пише та публікує казки для дітей («Дурні казки», 1998). 1994 року журнал «Сучасність» опублікував його повість «Молімось зорям дальнім», написану ще 1972 року під час перебування у слідчому ізоляторі львівської в’язниці.

            Ігор Калинець є почесним членом Міжнародного ПЕН-клубу, лауреатом премії імені Івана Франка (Чикаго, США, 1979). У 1992 році отримав премію імені Василя Стуса, а за книжку вибраних поезій «Тринадцять аналогій» удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка. Книжка «Слово триваюче» вийшла друком у Харкові 1997 року.

            У доробку поета також чимало творів для дітей, наприклад,  «Книжечка для Дзвінки», видана в Києві 1991 року. Дзвінка – це ім’я коханої видатного карпатського ватажка опришків Олекси Довбуша, пам’ять якого й досі вшановують на Західній Україні. Також ім’ям Дзвінка Ігор Калинець назвав свою доньку.

            За визначні заслуги в утверджені національної ідеї, популяризацію українського слова відомому поетові та громадському діячеві Ігореві Калинцю було присвоєно звання почесного громадянина Львова.

 

2.Ознайомлення із поетичною збіркою «Дивосвіт» та деякими поезіями Ігоря Калинця

            Вірші збірки «Дивосвіт, або ж Перша книжечка для Дзвінки» навчає  нас бачити світ незвично, казково, по-дитячому…

«Стежечка»

Ходім зі мною
стежечко
обережно

не зачепися за камінець 
переступи соломку 
і під спориш не ховайся 
все одно бачу а там
за городом
ого як ти виросла

сама біжиш
через струмок перескакуєш 
батіжком по пилюці цвяхаєш 
а суницею збочуєш 
топчеш горох при дорозі

коли б глянути
стежко
он з тої гори
на всенький світ

тільки не поспішай 
така верчена ти 
як дзиґа
але ж світ красний 
голова крутиться

Художній аналіз вірша

Жанр: вірш

 Рід : лірика

 Вид лірики : пейзажна

 Тема: зображення стежечки, яка мандрує з ліричним героєм чарівним світом природи.

 Основна думка: «світ красний — голова крутиться»; тільки той сприймає чарівний світ природи, хто вміє її відчувати, любити, сприймати, як живу істоту; стежечка — початковий шлях малої дитини для пізнання дивосвіту.

Художні засоби «Стежечка»:

  метафори: «стежечка виросла, біжить, перескакує, цвюхає, збочує, топче»; «голова крутиться»;

  епітети: «світ красний», «стежечка верчена»;

 порівняння: «…як дзига»;

 риторичні оклики: «…ого, як ти виросла!», «на всенький світ!».

«Блискавка»

Пливе собі королева 
королева темряви 
у дзеркало 
а темно

зблисне 
на мить 
світлом

зазирне

хто на світі найгарніший

ви ваша темність 
відкаже дзеркало 
похапцем

заспокоїться королева 
на часину

Художній аналіз вірша

Жанр: вірш

 Рід : лірика

 Вид лірики : пейзажна

Тема: змалювання блискавки — «королеви темряви», яка повсякчас намагається милуватися власною красою.

Основна думка: краса повинна бути не тільки зовнішня, а й внутрішня, душевна.

 Художні засоби “Блискавка”:

  метафори: «королева зблисне світлом», «відкаже дзеркало»;

 епітет: «писана красуня»;

  риторичні запитання: «Хто на світі найгарніший?».

«Веселка»

Надягла веселка 
стрічок 
стрічок 
як у свято
взяла коромисло
і пішла до річки

дорогою перестрів її 
князенко Соняшник 
із золотим черевичком 
в руці

поміряла веселка 
якраз на ніжку

от вони й побралися

Художній аналіз вірша

Жанр: вірш

 Рід : лірика

Вид лірики : пейзажна

Тема: зображення веселки — української дівчини, яка своєю красою і чарівністю захопила князенка соняшника.

Основна думка: веселка є відображенням чарівної краси українських дівчат.

 Художні засоби “Веселка”:

 метафори: «надягла веселка», «веселка взяла… і пішла», «соняшник перестрів», «веселка поміряла»;

 порівняння: «як у свято»;  епітет: «золотий черевичок»;

  риторичний оклик: «Поміряла веселка — якраз, на ніжку!».

 

«Криничка»

Сплю глибоко глибоко

а ще глибше 
мати моя підземна

я їй про зорі розповідаю 
а вона про коріння дуба

я їй про хмаринку
а вона студеним молоком
мене поїть

я їй про метелика 
а вона
з водяного царства 
русалку приводить

а оце
весняна калина
не хоче забрати з мене
свою подобу

тільки сонце

п’є та п’є

калинову воду

через золоті соломинки.

Художній аналіз вірша

Жанр :вірш

 Рід : лірика

Вид лірики : пейзажна

 Тема: зображення кринички, яка підживляється підземними водами і напоює, живить природне довкілля.

Основна думка: без води не може уявити життя жодна природна істота, людина.

 Художні засоби “Криничка”:

  повторення: «глибоко-глибоко»;

  епітети: «підземна мати», «студене молоко», «водяне царство», «весняна калина», «калинова вода», «золоті соломинки»;

 метафори: «криничка спить, … розповідає», «калина не хоче забрати…», «сонце п’є».

«Дим»

Втік дим від вогнища
просто у синіх джинсах
розпатланий
та й подався у мандри

тільки спечену картоплину
прихопив
по дорозі до міста

сів у трамвай 
принюхується
зітхнула кондуктор — 
осінь мені запахла

залоскотало водієві в носі 
повернув трамвай 
і гайнув у гай

я не в той трамвай сів 
подумав дим 
і через вікно
вистрибнув
хлопчик-фігурка, який
задоволений собою.

Художній аналіз вірша

Жанр : вірш

Рід : лірика

Вид лірики : пейзажна

 Тема: казкове відображення диму, який втік від вогнища.

Основна думка: хоча дим і «втік від вогнища», але він без нього існувати не може.

Художні засоби: епітети: спечену картоплину;синіх джинсах, розпатланий

 

Ірина (Іраїда)  Володимирівна Жиленко – українська письменниця, учасниця руху шістдесятників, журналістка та мемуаристка. Народилася 28 квітня 1941 року в Києві. Батьки Іраїди загинули під час Другої  світової війни, тому  її дитячі роки припали на період війни. Навчалася у вечірній школі робітничої молоді, потім – на філологічному факультеті Київського університету. Працювала вихователькою в дитячому садку, згодом – у редакціях газет та журналів. Писати почала ще в шкільні роки, тому зразу ж ввійшла в літературне життя. Заміж вийшла за українського письменника Володимира Дрозда. Під тиском вступила до комуністичної партії в 1981 році. Померла у Києві 3 серпня 2013 року.  

Творчість: «Слово на сольфі», «Достигають колосочки»,  «Автопортрет у червоному», «Вікно у сад», «Останній вуличний шарманщик», «Двічі по два дорівнює кульбабці», «Казки про буфетного гнома» та ін..

Нагороджена премією імені Володимира Сосюри та премією України імені Тараса Шевченка.

Робота із текстом твору «Жар-птиця»

Жар-птиця – у східнослов’янській народній творчості – казковий птах сонячного царства із сліпучо-золотавим пір’ям, одного його пера досить, щоб освітити весь казковий сад. Жар-птицю не можна вбити, бо вона завжди відроджується. Цей птах завжди приносить удачу тим, хто його зустріне. Живиться жар-птиця золотими молодильними яблуками, які дарують красу, вічну молодість та безсмертя. Коли ця птаха співає, то з її дзьоба  сиплються перли.

Заповніть «поетичне віконце»

	Тема: Основна думка: Образи (діючі персонажі): Символи твору:
Художні засоби (епітети, метафори, повтори та ін..):	Запишіть, що означає «трьохсотлітня ґава», яких людей вона уособляє; що символізує жар-птиця?

Робота із текстом твору «Підкова»

Підкова – це пристосування для захисту кінських копит від зношування. Підкови виготовляють з металу й прибивають до копит цвяхами. Символ підкови дуже давній, її зображення міститься на побутових та ритуальних речах. Одвіку люди вважають підкову символом успіху. Можливо, підкова стала символом щастя та успіху завдяки тому, що її приковують до коня, якого міг утримувати лише заможний господар.

Намалюйте піктограму (знак-зображення) до поезії «Підкова», з одного краю якої запишіть тему та основну думку твору, а з іншого – символи поезії та що вони означають, яке свято згадане у творі.

 

 

Робота із текстом твору «Гном у буфеті»

            Гноми – духи землі та гір. У міфології народів Європи – маленькі людиноподібні істоти, що мешкають під землею, в горах або лісах. Наділені великою силою, носять довгі бороди і живуть набагато довше, ніж люди. У надрах землі вони охороняють скарби. Гноми дуже часто потерпали від жадібності людей, тому й ховаються від них в глибоких печерах.

Записати невелику розповідь на 5-6 речень про те, які духовні цінності потрібно берегти в сучасному світі за поезією «Гном у буфеті».

 

Український правопис 2019 року

Зміни в українському  правописі в 2019 році

            Зміни у новому правописі від 22 травня 2019 року стосуються правил, які були спільними для української та російської мов:

1)    Слова з числівником «пів» у значенні «половина» пишуться окремо: пів міста, пів Європи, пів ящика. Якщо слова із «пів» становлять єдине ціле, тоді пишемо разом (півострів, півкуля).

2)    У новому правописі введено вживання власне українських слів з літерою «и», якщо це початок слова й після «и» йдуть «н» та «р». Обидва варіанти є правильними. Наприклад: индик та індик, ирій та ірій.

3)    Слова жіночого роду з нульовим закінченням у художніх творах можуть мати старе українське звучання в родовому відмінку: радости, гідности, крови, любови.

4)    Назви професій чи рід діяльності для жінок за допомогою суфіксів –к-, -иц-, -ин-, -ес- можна записувати в жіночому роді: авторка, дизайнерка, філологиня, виборчиня, професорка, директорка.

5)    Слова грецького походження з «ф» мають два варіанти написання: анафема – анатема, ефір – етер, міф – міт, Афіни – Атени.

6)    Слова з анти-, віце-, екс-, контр- пишуться разом: антивірус, віцепрем’єр, експрезидент, контрудар.

7)    Якщо поруч із назвою сайту є родове слово – тоді використовуються лапки й назва пишеться з великої літери: сайт «Вікіпедія», мережа «Фейсбук». Коли родового слова немає, тоді назву сайту пишемо з маленької літери і без лапок: твітер, яндекс.

8)    Подвоєння приголосної «н» у слові «священник».

9)    Загальні назви, коли їм надається особливий зміст, пишуться з великої літери: Батьківщина, Честь, Мати.

10)Слова із «у» після голосного можна записувати двома варіантами: пауза – павза, фауна – фавна, аудиторія – авдиторія.

Як написати власне висловлювання із української мови?

            Твір-роздум – це особливий текст, який має чітку структуру, дотримуючись якої, можна з легкістю написати власне висловлювання на будь-яку тему. Усі твори будуються за схемою: вступ, основна частина, висновок. У творі-роздумі основна частина містить два аргументи, приклад із літератури чи інших видів мистецтва та приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя. Тому найкраще завжди розділювати власне висловлювання на шість абзаців, бо так легше розібратися у викладі власних думок на запропоновану проблему та побачити і зразу ж виправити допущені помилки у послідовності власного твору.

            Основа твору матиме такий вигляд:

Перший абзац: теза – твердження, власна думка, яка буде доводитись у висловленні. Найкраще зразу ж запам’ятати фразу, з якої починаємо твір, а саме: «Я вважаю, що…».

Другий абзац: перший аргумент – доведення тези, яке переходить у третій абзац, тобто закріплюється прикладом із літератури або іншого виду мистецтва.

Четвертий абзац: другий аргумент – друге доведення тези, яке ні у якому разі не повинне дублювати перший аргумент. Тобто перший і другий аргументи – це два різні доведення однієї тези. Розпочинаємо другий та четвертий абзаци словами: «по-перше», «по-друге» або «з одного боку», «з іншого боку».

П’ятий абзац: приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя підтверджує другий аргумент. Розпочинаємо фразою «наприклад, …».

Шостий абзац: висновок, що відповідає тезі і плавно утворюється з аргументів і прикладів. Розпочинається фразою «отже, …».

Твір-роздум обов’язково має бути обсягом 101 слово і більше. Ідеальний твір складається з 150-200 слів, але слід пам’ятати, що чим більший обсяг твору, тим більше у ньому помилок, і при написанні твору обсягом 101 слово важко повністю розкрити свою думку на запропоновану проблему. При цьому роботу, яка не відповідає темі та має менше 100 слів, оцінюють у 0 балів.

План дій для написання власного висловлювання

1.Отримавши завдання із ЗНО, найперше уважно прочитай третю частину. Поміркуй, про що ти маєш писати, щоб твоя теза відповідала проблемі, поданій у заголовку.

2.Виріши, чи ти погоджуєшся із запропонованою проблемою, чи ні.

3.Сформулюй чітку тезу, яку доведеш двома аргументами.

4.Перевір, чи аргументи не дублюють один одного.

5.Добери приклади, які б підтверджували твою думку.

6.Уважно перечитай написане. Виправ технічні помилки. Поміркуй, чи доведення та приклади дійсно доводять тезу.

7.Запиши висновок, який відповідає тезі.

8.Бажано після того, як буде виконано тестові завдання, ще раз перечитати свій твір-роздум, щоб поправити свої міркування.

Пам'ятні літературні дати 2019 року

Пам'ятні літературні дати 2019 року

6 січня - 185 років від дня народження Степана Руданського (1834-1873), українського поета, перекладача.

8 січня - 140 років від дня народження Степана Васильченка (1879-1932), українського прозаїка, педагога.

14 січня - 95 років від дня народження Андрія М'ястківського (1924-2003), українського поета, перекладача.

4 лютого - 140 років від дня народження Василя Королів-Старого (1879-1943), українського прозаїка зарубіжжя.

11 лютого - 105 років від дня народження Лариси Письменної (1914-1992), українська письменниця, казкарка.

9 березня - 205 років від дня народження Тараса Шевченка (1814-1861), українського поета, художника.

12 березня - 105 років від дня народження Лідії Компанієць (1914-2003), української поетеси, сценаристки.

1 квітня - 210 років від дня народження Миколи Гоголя (1809-1852), українського прозаїка, драматурга.

3 квітня - 110 років від дня народження Володимира Беляєва (1909-1990), українського письменника.

29 квітня - 95 років від дня народження Ганни Паньків (1924-2016), української письменниці зарубіжжя.

13 травня - 170 років від дня народження Панаса Мирного (1849-1920), українського прозаїка, драматурга.

27 травня - 90 років від дня народження Романа Іваничука (1929-2016), українського прозаїка.

17 червня - 95 років від дня народження Володимира Ладижця (1924-1991), українського поета, прозаїка.

24 червня - 95 років від дня народження Богдана Чалого (1924-2008), українського поета.

17 липня - 170 років від дня народження Олени Пчілки (1849-1930), української письменниці, фольклориста, етнографа.

5 серпня - 120 років від дня народження Бориса Антоненка-Давидовича (1899-1984), українського прозаїка, перекладача, мовознавця, літературознавця.

7 серпня - 200 років від дня народження Пантелеймона Куліша (1819-1897), українського прозаїка, поета, драматурга, перекладача, мовознавця, етнографа.

8 серпня - 185 років від дня народження Юрія Федьковича (1834-1888), українського прозаїка, поета, драматурга, перекладача, фольклориста.

14 серпня - 100 років від дня народження Інни Христенко (1919-2002), української письменниці.

25 серпня - 80 років від дня народження Володимира Дрозда (1939-2003), українського прозаїка.

25 серпня - 95 років від дня народження Павла Загребельного (1924-2009), українського прозаїка.

9 вересня - 250 років від дня народження Івана Котляревського (1769-1838), українського поета, драматурга, перекладача, просвітителя.

10 вересня - 125 років від дня народження Олександра Довженка (1894-1956), українського прозаїка, кінорежисера.

11 вересня - 155 років від дня народження Павла Грабовського (1864-1902), українського поета, публіциста, перекладача.

17 вересня - 155 років від дня народження Михайла Коцюбинського (1864-1913), українського прозаїка, громадського діяча.

20 вересня - 90 років від дня народження Івана Світличного (1929-1992), українського поета, літературознавця.

29 вересня - 100 років від дня народження Івана Хоменка (1919-1968), українського поета.

5 жовтня - 110 років від дня народження Богдана-Ігора Антонича (1909-1937), українського прозаїка, поета, перекладача, літературознавця.

25 жовтня - 90 років від дня народження Петра Сингаївського (1929-1995), українського поета, прозаїка, перекладача.

25 жовтня - 80 років від дня народження Василя Скуратівського (1939-2005), українського прозаїка.

13 листопада - 130 років від дня народження Остапа Вишні (1889-1956), українського прозаїка, гумориста, сатирика.

30 листопада - 70 років від дня народження Ярослава Стельмаха (1949-2001), українського драматурга, прозаїка.

19 грудня - 100 років від дня народження Миколи Лукаша (1919-1988), українського перекладача, мовознавця.

Василь Стус і Нобелівська премія

Василь Стус і Нобелівська премія

4 серпня 1985 року в селі Кучино Чусовського району Пермської області помер Василь Стус, який був ув'язненим майже 10 років у радянських таборах: 5 років - в Мордовії, 3 роки - в Колимі. Більшість літературознавців вважають, що причиною смерті було номінування поета на Нобелівську премію у 1985 року за збірку поезій "З таборового зошита". Через це виник "тихий скандал", адже нобелівським лауреатом не може бути політичний в'язень радянського режиму, тому поета необхідно "прибрати". Немає поета - немає міжнародного скандалу в СРСР. Посмертно премію не видають.

"В Москві були занепокоєні клопотанням про висунення Стуса на Нобелівську премію за збірку "Таборовий зошит". Ці 16 клаптиків дрібно списаного конденсаторного паперу десь на початку 1983 року співкамерник Баліс Гаяускас передав на побаченні дружині Ірені Галускене разом зі своїми рукописами. У книжці є 12 сторінок тексту, але їхня вибухова сила була така потужна, що погубила й самого Василя". (В. Овсієнко)

Відомо, що до лагеря, де перебував Василь Стус, прийшла телеграма, в якій повідомлялось, що він висунутий на Нобелівську премію і серед умов вказано, що мертвим її не присуджують. Звісно, що адміністрація в'язниці влаштувала Василю Стусу справжню дідовщину: зразу ж після повідомлення було знищено 300 віршів, Стуса відправили в карцер за те, що читав книжку, спершись на нари. У відповідь на це, Стус посилив протест голодуванням. Адміністрація створювала спеціально такі умови, щоб погіршити перебування Стуса в таборах та знищити його здоров'я.

В ніч з 3 на 4 вересня поет помер. За різними версіями це сталось від переохолодження, зупинки серця, удару нарами. Достеменно невідомо. Адміністрація табору пояснювати смерть поета не збиралась, тіло рідним не віддавали. Василя Стуса поховали на табірному кладовищі, речей загиблого рідним не віддали, перепоховання відбулось аж у 1989 році. Інформації точної про смерть немає, нобелівським лауреатом Василь Стус не був, але у списках претендентів-українців на цю премію Стус числиться.

Хоча при житті В. Стуса про нього в СРСР не говорили, особливо після виступу на прем'єрі фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків", (прижиттєва публікація в СРСР відбулась в журналі  "Донбас" у 1966 році, наступна вийшла у 1989 році в газеті "Молодь України") але про те, що Василь Стус був людиною міжнародного масштабу свідчить номінування на Нобелівську премію.

Давня українська література

           Початок української літератури припадає на роки прийняття християнської віри князем Володимиром Великим, проте існувало і багато пам’яток культури до правління Володимира Великого. Тут можна згадати  нехристиянську Велесову книгу, яку у наш час вважають підробкою через морфологічні та фонетичні помилки, проте український філолог Борис Яценко у 80-ті роки ХХ століття відстоював справжність тексту, вважаючи дощечки Велесової книги копією кінця ХVІІ ст., яка у свою чергу була зроблена з копії ХV ст., що й призвело до наявності помилок. Але так чи інакше українська література бере свій початок від дохристиянських часів, а саме із усної народної творчості, з якої до наших днів збереглися колядки, які прославляли природу і бога Коляду, який символізував початок нового року.

таблички Велесової книги

          Із прийняттям християнства 988 року в Україні починають масово поширювати писемність (слід згадати, що Україна мала свій алфавіт: кирилицю та глаголицю), а з писемністю і привозити християнські книги, які перекладали церковнослов’янською мовою і називали перекладною літературою, і утворювали власну оригінальну літературу. Книги у той час мали велику цінність, їх писали від руки, розмальовували складними орнаментами та оздоблювали коштовними речами.

сторінка із давнього літопису

           У цей час появились такі книги, як «Повість минулих літ», літописне зведення, складене у Києві на початку ХІІ ст., що збереглося до наших днів у копіях Іпатіївського та Лаврентіївського зводів; «Поученіє Володимира Мономаха» - цикл творів, де князь повчав дітей жити за законами християнської моралі; «Руська правда» - збірка стародавнього руського права, складена в Київській державі у ХІ-ХІІ ст. на основі звичаєвого права; Ізборник Святослава – писемна пам’ятка давньослов’янської мови, написана для князя Святослава та списана із староболгарського збірника; Києво-Печерський патерик – збірка оповідань про ченців Києво-Печерського монастиря, складена в ХІІІ ст. на основі листування єпископа Володимиро-Суздальського Симона та ченця Полікарпа; «Слово про Ігорів похід» - героїчна поема кінця ХІІ ст., перекладена і переспівана багатьма мовами світу, а найбільше українською та російською; «Слово про Закон і Благодать» - визначний твір красномовства Київської Русі, написаний священиком Іларіоном, що стверджує самостійність української держави і церкви.

            Із початком книгодрукування в Україні виходять такі книги, як Острозька Біблія – перше повне канонічне видання біблійного тексту церковнослов’янською мовою, надрукована 1580-1581 рр. у маєтку князя Василя Констянтина Острозького в Острозі (тепер м.Острог Рівненської області), бля друкування Біблії був запрошений першодрукар Іван Федоров; Пересопницьке Євангеліє – пам’ятка староукраїнської мови та мистецтва ХVІст., один із перших перекладів канонічного тексту четвероєвангеліє. Вага книги – 9кг. 300гр. Ця книга вважається символом української нації. Починаючи з 1991 року стало традицією під час присяги Президента на вірність народові поряд із Конституцією України та Актом проголошення незалежності України класти Пересопницьке Євангеліє як найдорожчу духовну святиню.

Пересопницьке Євангеліє

сторінка друкованого тексту із Євангеліє ХVI ст.