Учнівські твори та есе

Краса природи України

            Україна – надзвичайна і чарівна місцевість. Наша природа – це справжній шедевр! Могутність дерев, буйність трав, широта простору, різнобарвність кольорів природи манить наші очі, відразу ж відчувається неперевершена свіжість, умиротворення, легкість душі.

            Кожна людина, яка побувала в Україні, зачарована її краєвидами, бо ж про нашу природу рідного краю писали не тільки українські письменники, а й зарубіжні. Таку красу неможливо одразу ж забути.

            Наша природа унікальна у будь-яку пору року: влітку наші ліси багаті плодами, насичені буйством красок, восени наша земля зачаровує танцем опалого листя, що міниться золотими та червоними красками, взимку, коли випадає сніг, Україна подібна до казкової країни, коли все іскриться від тріскучого морозу, весною все вкривається ніжними квітами.

            Спостерігаючи за природою України, розумієш, що наш край багатий та родючий, і ми, українці, щасливі, що живемо на такій чудовій землі.

Вікторія, учениця 8 класу

Краса природи України

            Українська природа унікальна! Немає жодної країни у світі, яка була б наділена родючою землею, буйною рослинністю, неперевершеним лісом, широченними степами, красивими морями, повноводними ріками, чарівними горами і, навіть, пустелею.

            Україна – унікальна країна! Вдивляючись у світло-блакитне небо та безмежний буйно жовтий степ, бачиш прапор України. Вслухаючись у Національний Гімн, бачиш древній могутній Славутич, безмежне Чорне море, красу Карпат. Краса України заворожує, наповнює душу неймовірним теплом, спокоєм та силою, відновлює нашу духовність. Втрачаючи часточку України розумієш наскільки ти пов’язаний із цією землею, з її народом, бо ми частина нашої природи і тільки від нас залежить існування українських лісів, степів та водойм.

            Краса природи України чарівна у будь-яку пору року. У нас чарівні зимові заметілі, запашні весняні квітучі сади, теплі літні вечори, мелодійні осінні дощі – і в усьому цьому чарівність нашої України!

Ольга, учениця 8 класу

Українські народні звичаї та традиції

            Кожна країна має свої звичаї і традиції, які становлять одну із основних частин культурного життя держави. Вони передаються з покоління в покоління, від малого до великого.

            На початку кожного року ми святкуємо Новий рік, Різдво та Водохреща. У цей час співають колядки, прикрашають ялинку, вітають один одного з Новим роком та бажають добра та щастя у цьому році, на Водохреща – здоров’я. З приходом весни все розцвітає, трава зеленіє. Щоб пробудити природу після довгого зимового сну, дівчата під всілякі ігри та танці виконують веснянки та гаївки. Улітку приходить свято Івана Купала, коли дівчата плетуть віночки та пускають у воду, котрий вінок до якого берега допливе, то звідти треба чекати судженого. У цей час розводили багаття і стрибали парами через вогонь, бо вірили, що котра пара не роз’єднається через вогонь, тоді вони будуть жити довго у шлюбі. Під час жнив перше колосся, яке зжинали, сплітали у дідух і зберігали до Різдва.

            Отже, традиції України унікальні, тому не можна забувати їх, бо це частина нашого життя та народу.

Анна, учениця 9 класу

Українські народні звичаї та традиції

            Наш народ має багату культуру та давні звичаї, образи та народну творчість, яка дуже тісно пов’язана із народними звичаями.

            Як і рідна мова, звичаї об’єднують український народ, створюють його неповторним та унікальним. Звичаї та обряди супроводжують людину протягом усього її життя: від народження до смерті, а також охоплюють увесь цикл життя українського селянина: від Різдва (початку Нового року) до жнив та Покрови, коли з давніх-давен українці створювали шлюб.

            Багато унікальних традицій збережені до наших днів, бо ж саме вони об’єднують нашу націю, створюють зв’язок сьогодення із минулими роками, з нашою історією. У наш час багато українців, не задумуючись, відтворюють народність у своєму побуті, стараються відтворити давні традиції, а не тільки брати усе із-за кордону.

            Звичаї необхідні для нашого існування, бо вони об’єднують сім’ю, родину, село і цілу країну. Якщо б не було звичаїв та обрядів, не було б держави Україна та самого значення «сім’я».

Степан, учень 9 класу

Українські народні звичаї та традиції

            Кожен народ має свої звичаї, що утворилися давним-давно, коли ще не було поняття «держава», проте саме традиції та звичаї сформували народ, об’єднавши його в єдине ціле. Тому кожен народ тримається за свої звичаї, прадідівські закони та вірування віками. І таким чином зберігається держава.

            Український народ має безліч цікавих та прекрасних звичаїв та традицій. Наприклад, Різдво об’єднує сім’ю, приносить спілкування з родиною, об’єднує цілі сім’ї з допомогою коляди. Великдень вказує нам, наскільки Бог полюбив світ, що пішов на смерть заради того, щоб спасти людину. У цей час українці співали веснянки та гаївки, закликали весну, починали садити на полях. На Зелені свята прикрашають хати зеленими гілками, щоб відігнати нечисту силу. На Купала запалювали вогонь, молодь перестрибувала через вогнище, щоб цілий рік бути здоровим та ходити у парі навік.

            Отже, традиції надзвичайно цікаві та неповторні в кожного народу. Тому українцям необхідно підтримувати свою культуру, щоб залишатись унікальним народом.

Наталія, учениця 9 класу

Краса природи України

            Я народився і живу в Україні, це мій улюблений край. Я дуже люблю мальовничу українську природу: безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні красиві дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші. Хоча на землі є багато місць унікальних, проте для мене Україна – найкраща країна!

            Тут, у рідному моєму краю, живуть мої найкращі друзі та найближчі люди. Завдяки їм я відчуваю себе частиною рідної землі, відчуваю себе потрібним у безмежному світі.

            Мій рідний край – це мова, культура, традиції, природа, народні обряди та пісні, що є знайомими з дитинства. Це найперші спогади, найперші світлі думки.

            У цьому світі ми повинні бути невід’ємно пов’язані із землею, де народились, бо без неї ми, як відірваний листок від дерева, загинемо навіки.

Остап, учень 9 класу

Т. Г. Шевченко – геній української літератури

            Зараз ми живемо у вільній державі, але були часи, коли наша країна була невільна. І в ті часи народився Т. Г. Шевченко, який став геніальним поетом, який написав «Кобзаря».

            Для українців «Кобзар» - це книга, яку повинен прочитати кожен, хто вважає себе патріотом. Бо у цій книзі Т. Г. Шевченко описав те, що було колись, як боровся наш народ за Україну, написав про те, якою крависою є наша мова та українська природа. Цю книгу цікаво читати і до наших днів, бо вона залишається сучасною так, як і сам Т. Г. Шевченко.

            Т. Г. Шевченко – геній української літератури, бо відвойовував нашу незалежність та не стидався писати про свій знедолений народ.

Дмитро, учень 5 класу

Т. Г. Шевченко – геній української літератури

            Т. Г. Шевченко – поет світового рівня, який показав, що українська мова прекрасна і неповторна, та розказав світу, що існує український народ.

            Коли читаєш Шевченкового «Кобзаря» починаєш задумуватись над тим, наскільки красива наша земля, красиві люди України, цікава наша історія, наскільки страждав наш поет, коли його ув’язнили за те, що він боровся за волю свого народу. Слава про Шевченка та його цінне слово звучить й донині, бо кожного року ми вшановуємо пам’ять Кобзаря, розказуємо його вірші, згадуємо минуле, і тим ми наближаємось до нашого генія, не забуваємо його великого слова та розуміємо, наскільки це цікава особистість в українській літературі.

            Т. Г. Шевченко – найбільший поет нашого народу.

Любов, учениця 5 класу

Т. Г. Шевченко – геній української літератури

            Т. Г. Шевченко – геній української літератури, бо писав про націю з давньою історією, милозвучною мовою, цікавими традиціями та добрим народом.

            У той час, коли жив і творив Т. Г. Шевченко, Україна була невільною країною, у якій було кріпосне право. Проте наша держава мала давню історію, про яку писав Шевченко, щоб українці не забули про те, ким вони були і що походять від козаків, вільних людей. Т. Г. Шевченко пробудив свідомість українського народу, показав світу, що існує така чудова земля, як Україна, яка є набагато чарівніша за Росію.

            Шевченко зобразив українське село у всій красі, проте на образі природи показав знущання панів над кріпаками, не побоявся показати правду, про яку інші мовчали, і саме тим він заслуговує бути генієм світового рівня.

            У наш час  ми багато згадуємо про нашого Кобзаря, проте це геніальний поет, якого необхідно шанувати і час від часу читати «Кобзар».

Сніжана, учениця 7 класу

Сьогодні існує чимало поглядів стосовно вагомості освіти в житті. Хтось є прихильником думки, що освіченість - шлях до успіху, а дехто стверджує, що й без освіти можна бути успішним і щасливим.

На думку римського філософа Цицерона, "неосвіченість - ніч розуму, ніч безмісячна і беззоряна". А як вважаєте Ви?

Я вважаю, що освіта необхідна людині, щоб бути успішним та щасливим.

По-перше, освічена людина не є залежною від конкретного місця роботи та місця проживання. Така людина може досягти успіху і без диплома, бо освіта - це не папірець, а розум і мудрість, які допомагають знайти своє місце у житті.

Наприклад, головний герой Степан Радченко із роману "Місто" В. Підмогильного був освіченим чоловіком, тому, використавши свій розум та мудрість, досягнув успіху та щастя такого, до якого прагнув. Проте без освіти (хоча й не закінченої) він цього б не досягнув.

По-друге, освічена людина є мудрішою у житті від неосвіченої, бо спілкується із людьми розумними, а, отже, і отримує цінну інформацію швидше, тому і є успішною.

Наприклад, Леся Українка через хворобу не могла ходити до школи чи працювати, проте, самостійно здобувши освіту, вона стала відомою тому, що народилася в інтелігентній родині та спілкувалася із відомими культурними діячами того часу, і завдяки їм стала відомою.

Отже, освіта необхідна людині, щоб бути успішним та щасливим, бо, спілкуючись із освіченими людьми, можна удосконалитись і досягти успіху.

Іван, учень 11 класу, підготовка до ЗНО

Відомо, що здоров'я - найвища цінність не лише окремої людини, а й усього суспільства. Проте є чимало людей, зокрема і молодих, які, отримуючи певну тимчасову насолоду, самі шкодять своєму здоров'ю, уживаючи алкоголь, наркотики, палячи тютюн тощо, та ще хизуються тим, що такі сучасні й цікаві для певних товариств. То чи є здоров'я  насправді найвищою цінністю для людини. А як вважаєте Ви?

Я вважаю, що здоров'я - найвища цінність для людини, яким не потрібно нехтувати, бо людина повинна жити найперше для себе, а потім для інших.

По-перше, є перні правила здорового способу життя, які потрібно дотримуватись. І якщо порушити ці правила заради певної групи людей, то у більшості випадків ті люди вами знехтують.

Наприклад, в Старому Завіті є розповідь про сильного чоловіка Самсона, який дотримувався здорового способу життя, проте, коли він порушив ці правила, які були вказані йому Богом, заради коханої дівчини Даліли, Самсон втрачає свою силу і його кохана відвертається від нього.

По-друге, шкодити своєму здоров'ю заради тимчасової насолоди не варто, бо життя є довгим  і здоров'я  у ньому найбільше пригодиться.

Наприклад, у моєму будинку проживає алкоголік і наркоман Степан, який постійно збирає навколо себе таких же людей, які курять, п'ють алкоголь і вживають нецензурні слова. Він не може знайти собі роботи, бо втратив через шкідливі звички здоров'я  і живе з того, що його мати (також алкоголічка) отримує пенсію.

Отже, здоров'я - найбільша цінність для людини, і не потрібно ним нехтувати заради дівчини чи сумнівного товариства.

Ілля, учень 11 класу, підготовка до ЗНО

Кохання... Чудове почуття, здатне звертати скелі, повертати русла річок в інший бік, робити з людини - Людину, і навпаки. Існує чимало думок стосовно цього гарячого і примхливого почуття. Одні кажуть, що кохання - почуття, яке не кожному дано пізнати або що його не існує взагалі, інші стверджують, що воно є, проте нетривале, і коли в людей з часом з'являються якісь побутові труднощі, проблеми, то це високе почуття розбивається об матеріальні негаразди. Хоча дехто стверджує, що кохання не підвладне часу. А як вважаєте Ви?

Я вважаю, що кохання - це чудове почуття, яке не підвладне часу.

По-перше, люди, які люблять один одного, будуть терпіти усі негаразди заради коханої людини і ніколи не поміняють любов на гроші.

Наприклад, Наталка і Перто, герої п'єси Івана Котляревського "Наталка Полтавка", любили один одного і витерпіли усе, щоб бути разом: Наталка довго чекала на Петра і відмовляла усім женихам, Петро пішов на заробітки і , коли заробив гроші, хотів їх віддати коханій Наталці, аби та була щаслива.

По-друге, людина, яка любить, не буде звертати уваги на негаразди та невзаємність почуттів, а допомагатиме коханому тоді, коли не чекаєш взаємності.

Наприклад, Леся Українка любила С. Мержинського, доглядала його, будучи вразливою до туберкульозу, та заразилась від нього на туберкульоз легень, проте не шкодувала про це, хоч знищила своє здоров'я заради цього невзаємного кохання.

Отже, кохання - це почуття, яке непідвладне часу і його чистота не може бути виміряна будь-якими грошима чи матеріальним благополуччям.

Катерина, учениця 11 класу, підготовка до ЗНО

Фразеологізм "біла ворона" знає кожен змалку. Більшість людей зазвичай надають негативного забарвлення його змісту, хоча словник подає нейтральне тлумачення: "той, хто виділяється з-поміж інших чимось незвичайним, зовсім не схожий на інших". Чи легко бути "білою вороною" й чи можна таких людей уважати сильними?

Я вважаю, що люди, яких називають "білою вороною", мають сильний характер і не бояться показати свою індивідуальність. І саме через те їм важко у суспільстві.

По-перше, людина із сильним характером виділяється із натовпу, і через те їх не сприймає оточення. Проте такі люди не беруть до уваги думки інших і сміло роблять те, що їм подобається.

Наприклад, у творі Марка Твена "Пригоди Тома Сойєра" хлопчина Том дуже сильно відрізняється від своїх однолітків. Він був енергійним і життєрадісним хлопцем, якого весь час тягнуло до того, щоб комусь зробити шкоду. Хоча його вибрики дивували усіх людей, проте герой не переймався тим.

По-друге, люди часто побоюються тих, хто від них відрізняється. Адже їм легше зрозуміти подібних на себе людей. Іноді такі дивні люди можуть робити дивовижні речі, які непідвладні простим людям.

Наприклад, український блогер, який зараз проживає в Росії, є одним із тих дивних людей. Ігор Войтенко жив як прості люди, але таке існування йому надоїло. І він почав повністю змінювати  своє життя. Ставив собі цілі, які вели на вершину до його мрій. І з часом ці мрії стали його буденною реальністю. Люди говорили йому, що нічого у нього не вийде, але Ігор не зупиняється і досі. 

Отже, справжні "білі ворони" - це ті люди, які знайшли сили, щоб реалізувати себе в житті, попри всі наміри суспільства зупинити їх.

Ігор, учень 11 класу, підготовка до ЗНО

Кажуть, успішний той, хто здобуває інформацію першим і вміє її використати. Сучасний світ став більш динамічним завдяки розвитку комп'ютерних технологій. Знання передусім пов'язані з освіченістю людини. Але є люди, здебільшого старшого віку, які не мають елементарних знань про комп'ютер й інтернет-мережу, але їх уважають і називають мудрими. Що ж нині важливіше: бути освіченим чи мудрим?

Я вважаю, що людина повинна бути і освіченою, і мудрою. Людина повинна уміти застосовувати свої знання, щоб розкрити власний потенціал.

По-перше, не кожна успішна людина може володіти доброю інформацією. Щоб стати успішним, потрібно себе реалізувати, використовувати знання у поєднанні з власним досвідом. І не сидіти на одному місці, а йти у світ.

Наприклад, головний герой роману В. Підмогильного "Місто" Степан Радченко завдяки сумлінній праці та самоосвіті здобув чудові знання, але не мав досвіду життя поза межами рідного села.

По-друге, люди старшого віку у свій час теж були освіченими. Але протягом довгого життя їхня освіченість переходить у мудрість, якою можна поділитись із молодшим поколінням.

Наприклад, моя бабуся - це людина із досвідом, а отже, мудра. В молоді роки вона теж здобула освіту, а зараз ділиться набутою мудрістю зі мною..

Отже, варто бути і мудрим, і освіченим. Але якщо вже вибирати, то мудрість набагато важливіша, бо ми не будемо вічно молодими, наш мозок уже не зможе сприймати так багато інформації, як зараз, і нам уже не будуть потрібні нові знання, досить буде мудрості і досвіду за прожитий вік.

Ігор, учень 11 класу, підготовка до ЗНО

Для людини природним є прагнення до матеріального благополуччя. До  заможних людей у нашому суспільстві ставляться по-різному: хтось з осудом і заздрісю, а хтось - з повагою і навіть захопленням. часто можна почути докір з уїдливими нотками: так йому ж батьки допомогли; у нього он який був старт у житті - не те, що в мене; йому пощастило... А може треба скаржитися на долю? Хіба вона не в наших руках?

Я вважаю, що наша доля в наших руках, тому не варто заздрити тим, кому допомагають батьки.

По-перше, всі ми однакові, і всі ми можемо стати багатими і успішними без допомоги батьків, тому не треба дивитися скоса на інших людей, які на декілька сходинок вище тебе. 

Наприклад, у творі Івана Карпенка-Карого "Сто тисяч" Герасим Калитка сам, не маючи допомоги ні від кого, заробив великі гроші та мав багато земель, але, окрім того, прагнув здобути ще більше як своєю працею, так і певними аферами.

По-друге, для того, щоб стати заможним треба працювати наполегливо і важко. І замість того, щоб заздрити комусь, бери і починай свою справу, працюй і багатій.

Наприклад, знайомий мого батька Степан Корнілов, біженець зі східної частини України, утік від війни. Тут, на Львівщині, він не мав багато грошей, але мав стару грузову машину, з допомогою якої заробив великі гроші, купив за них магазин і зайнявся торгівлею. Пан Степан буже багато працював у своєму бізнесі і зараз він успішний підприємець.

Отже, наша доля у наших руках, і для того, щоб стати багатим, не треба мати впливових батьків, потрібно просто наполегливо працювати, мати ціль та бажання, і тоді можна багато чого досягти.

Тарас, учень 11 класу, підготовка до ЗНО